Советы рыболову зимой Советы рыболову весной Советы рыболову летом Советы рыболову осенью Общие 

Разделы

  Основы
  Поплавочная удочка
  Спиннинг
  Спиннинг-приманки
  Донная удочка
  Нахлыст
  Другие снасти
  Рыбы наших водоемов
  Семейства рыб
  Наука ихтиология
  Рыбацкая кухня
  Техника безопасности
  Первая помощь
  Видео
  Статьи о рыбалке
  Разное




Рубрики

  Отчеты о рыбалке
  Календарь рыболова
  Мастерская рыбака
  Вопрос - Ответ
  Стихи про рыбалку
  Болезни рыб
  Насадки
  Эхолоты
  GPS приемники
 

метро лодочный мотор



Book: INTERMEZZO




У, благородна псина, - тобi воля дорожча, нiж задоволена злiсть. Вiн зовсiм солiдно, обдумано наче, перекусить вам горло, i в його сильних ногах, що стануть на вашi груди, буде багато самоповаги. Я тепер маю окремий свiт, вiн наче перлова скойка: А я там ходжу i шукаю спокою. Невiдступно за мною летить хмарка дрiбненьких мушок.

Intermezzo

I вiд того - синiше небо; чорнiшi крила. На небi сонце - серед нив я. Вiтер набива менi вуха шматками згукiв, покошланим шумом. Такий вiн гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять вiд нього срiбноволотi вiвса. Йду далi - киплять. Тихо пливе блакитними рiчками льон. Так тихо, спокiйно в зелених берегах, що хочеться сiсти на човен й поплисти. А там ячмiнь хилиться й тче… тче з тонких вусiв зелений серпанок. Бiлi стiни будинку вертають менi притомнiсть. Як тiльки бричка вкотилась на широкий зелений двiр - закувала зозуля. Тодi я раптом почув велику тишу. Так було тихо, що менi соромно стало калатання власного серця. Десять чорних кiмнат, налитих пiтьмою по самi вiнця. Вони облягають мою кiмнату. Я зачиняю дверi, наче боюся, що свiтло лампи витече все крiзь шпари. От я i сам. Ну що ж, стiйте собi на мiсцi, спочивайте спокiйно. Я не хочу про вас думати.

я себе ловлю що до сонця звертаюсь

Погашу лампу i сам потону у чорнiй пiтьмi. Не вiриш в безлюддя? Хiба я що знаю? За одним другий i третiй, i так без кiнця. Затулю вуха, замкну свою душу i буду кричати: Ах, як всього багато: А там бряжчать залiзнi цепи i люто гвалтують собаки. Великi бiлi вiвчарки, наче ведмедi, скачуть на заднiх лапах, i скаче на них довга кудлата вовна. Ну, чого ти, собако… як тебе звать? Скачуть червонi очi, скаче широкий лоб i бiлi хутрянi ногавицi. Ну, чого ж ти, Оверко?

Михайло Коцюбинський Intermezzo скорочено.

Я не ворог тобi i тебе не боюсь. Яка се дрiбниця, коли б ти знав. Ну, цить же, собако, цить. Зараз будеш на волi. Що-то тодi ти менi зробиш? Ну, стiй же спокiйно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг… а тепер гайда. Куди ж ти, куди? Тепер у кружка… у кружка… ще раз… отак. У, благородна псина, - тобi воля дорожча, нiж задоволена злiсть. Вiн зовсiм солiдно, обдумано наче, перекусить вам горло, i в його сильних ногах, що стануть на вашi груди, буде багато самоповаги. Я тепер маю окремий свiт, вiн наче перлова скойка: А я там ходжу i шукаю спокою. Невiдступно за мною летить хмарка дрiбненьких мушок. I вiд того - синiше небо; чорнiшi крила. На небi сонце - серед нив я. Вiтер набива менi вуха шматками згукiв, покошланим шумом. Такий вiн гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять вiд нього срiбноволотi вiвса. Йду далi - киплять. Тихо пливе блакитними рiчками льон. Так тихо, спокiйно в зелених берегах, що хочеться сiсти на човен й поплисти. А там ячмiнь хилиться й тче… тче з тонких вусiв зелений серпанок. Волошки дивляться в небо. Бо життя безупинно i невблаганно iде на мене, як хвиля на берег. Не тiльки власне, а i чуже. Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути, самотнiм. Признаюсь - заздрю планетам: Я не можу розминутись з тобою… я не можу бути самотнiм… Ти на тiльки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Свою жорстокiсть i звiрячi iнстинкти. Весь жах, весь бруд свого iснування. Яке тобi дiло, що ти мене мучиш?

  • Продам карповые удилища дальники
  • Levenhuk strike 1000 pro видео
  • Сиденье поворотное складное для лодки пвх
  • Как мужик утопил лодку
  • I ти се робиш. Викинуть разом iз смiттям i тих, що смiтять. Нехай увiйдуть у хату чистота й спокiй. А коли приходив той прекрасний брат смертi i брав мене до себе - люди i там чигали на мене.

    я себе ловлю що до сонця звертаюсь

    А вдень я здригався, коли чув за собою тiнь вiд людини, i з огидою слухав ревучi потоки людського життя, що мчали назустрiч, як дикi конi, з усiх городських вулиць. Мене дратувала непевнiсть, що тремтiла в менi: Затулю вуха, замкну свою душу i буду кричати: Ах, як всього багато: А там бряжчать залiзнi цепи i люто гвалтують собаки. Великi бiлi вiвчарки, наче ведмедi, скачуть на заднiх лапах, i скаче на них довга кудлата вовна. Ну, чого ти, собако… як тебе звать? Скачуть червонi очi, скаче широкий лоб i бiлi хутрянi ногавицi. Ну, чого ж ти, Оверко? Я не ворог тобi i тебе не боюсь. Яка се дрiбниця, коли б ти знав.

    «Intermezzo» короткий зміст

    Ну, цить же, собако, цить. Зараз будеш на волi.

    я себе ловлю що до сонця звертаюсь

    Що-то тодi ти менi зробиш? Ну, стiй же спокiйно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг… а тепер гайда. Куди ж ти, куди? Главная Жанры - Авторы - 86 Книги - Серии - 19 Пользователи - Форум - Введите E-mail или ID: Коцюбинський Михайло Михайлович UK - Книга:




  • Крючки рыболовные kumho купить
  • Какая может быть приманка для ловли рыбы
  • Беспроводной эхолот практик 7 маяк купить минск






  • Нравится сайт? Поделись с другом!